Согодні мексиканські пригоди продовжимо походом до зоопарку Гвадалахари. Знаходиться він далеко, практично на краю великого каньйона. Сіли не в ту маршрутку, тому мали можливість прогулятися трохи пішком. І не дарма бо мали можливість оглянути краєм ока край каньйону. Помітили аж два водоспади:
Отак виглядають вулиці в тому районі міста:
Знайшли вхід до зоопарку, заходимо:
Почнемо із відеопрогулянки зоопарком на підйомнику:
Коли підійшли до цього друга, він сховався під воду. Довелося зачекати поки йому забракне повітря і він випливе. Виплив. А ротяку таку здоровенну відкрив:
Над цими милими звірятками проїжджали зверху на підйомнику, тож дуже хотіли пошвидше їх проїхати, аби ненароком не злізти до них у вальєр:
Мама слон, тато слон:
На такій висоті ми проїжджали на підйомнику вздовж всього зоопарку:
Коли чоловік козел, то сімейні відносини певно не прості ))
Ще один вигляд з підйомника:
Певно що це страус ему:
А це маленькі друзі, які викликали чи не найбільші емоції:
Трохи мавп:
На дворі спекотно, тож білий ведмідь згорнувся колачиком і снить напевно холодну антарктиду:
Це величезна черепаха, яку голими руками не підняти:
Миле пухнасте звірятко (поки у вольєрі):
Мурахоїд. Не бачили правда біля нього жодних мурах, але може підкидають йому.
Так і хочеться погладити:
Папуги:
Цього малого ми назвали українським:
Ще один котик:
А це ми вкінці зоопарку, який закінчується прірвою, що продовжується каньйоном:
Язик як лопата:
Це якесь засушене оленя:
Вхід в одну із частин зоопарку:
Індики є і у нас, в кожної сільської бабульки. Але такого наглого та сміливого я ще не бачив, хотів тягатися зі мною на рівних. Мабуть не любить фотографуватися.
Рожеві фламінго:
От і все. Зоопарк найкращий з тих що ми бачили. Його можна оглянути пішки, на підйомнику, на маленькому потязі, на маленькому авто із водієм - прогулянка на будь-який смак.
Та ще й закінчується дивовижним видом на каньйон - краса, що тут ще скажеш.
Повернулися в центр і вийшли біля такого будинку. який заполонили маріачі.
