Нарешті вихідні...
Нажаль завершуються.
А почалося все із звичного вигляду із викна. На цей раз помітили бабульку (в центрі фото), яка на даху будинку поливає вазони і підгодовує собаку. Пси на стрісі - то звична для місцевих будинків річ.
Прогулялися вже звичними для нас вулицями, але цього разу вже помічаємо нові цікаві речі:
В різн их частинах міста (місто величезне, навіть не знаю як встигли побувати скрізь) від будинку до будинку були натягнуті паперові гірлянди, причому в кожній частині Гвадалахари вони мали свої кольори. Це виявляється підготовка до October fest. Навза співзвучна із німецьким фестом, але це зовсім інше:
Собаки на дахах - вже звичне явище, навіть не звертаємо уваги )
В середині дня, коли трохи спала спека, попрямували до одного із парків:
В попередніх постах вже є фото де діти осфіжаютсья у фонтанах в центрі міста. А зараз декілька нових фото, але вже із парку, щоб овіжити пам'ять. Одне що хочеться сказати, що то не батьки є, а звірі, котрі пускають своїх дітей у таку брудну воду. Але і одним і іншим добре, то хай так собі і живуть )) У нас певно що й собаку не пустив до такої води.
Вхід до парку коштує 4 Peso (приблизно 4 грн.). Як і більшість місцевих будинків, парк обгороджений (це ясно, щоб не проходили безкоштовно), окрім того вгорі колючий дріт. Від кого?! - Від людей ))
В голові з'являються спогади про наші українські парки, де немає колючого дроту і вхід вільний.
Так, на фоні Іринки, виглядає парк. На фото справа можна помітити що парк прибирають прямо перед нами. Яка честь! )
Після парку сіли на маршрутний автобус і поїхали в наш район. Доводиться скрізь їхати бо місто величезне. Щодо місцевих автобусів - то окрема історія, яку навіть не хочеться починати, але декілька речень варто написати. Якщо коротко, то їх можна назвати "Bus from the hell" (автобус із пекла). Складається враження що водії крутих і потужних Мерседесівських автобусів навіть не здогадуються що везуть людей (мабуть думають що везуть мішки з картоплею), про плавну їзду певно ніхто й не чув. Таке враження що ти в автобусі як дерево, яке хитає у сильний шторм. Після декількох таких поїздок хочеться приїхати в україну і потиснути руку кожному водію наших маршруток. Контрастує на цьому фоні наявність ікони в кожному салоні.
Зайшли перекусити до найближчого кафе. Меню вже не так дивує незрозумілістю як в перші дні ))
Вечірні лампи звисають прямо з дерева над головою:
До кожної страви приносять місцеві чіпси, пісні паляниці - тортійя і широкий набір соусів і спецій. Можемо тепер самі обирати чи їсти як вдома, чи натрусити собі трохи соусу піканте і потім цілий вечір ходити в пошуках води щоб запити пекучість в роті:
Ввечері забігли до кінотеатру. Фільм обирали з таких варіантів: іспанською мовою, англійською мовою та англійською мовою з іспанськими субтитрами. Обрали другий другий варіант, бо йшов цікавий нам фільм "Equalizer" (Праведник) з Дензелом Вашингтоном у головних ролях. Крові багато, розуміння менше ) Англійською заходило в нас не все, іспанські субтитри не виручали. Але загалом фільм сподобався.
Поміж іншим, незвичне для наших доріг авто:
Закінчився вечір та тиджень таким рожевим небом.
