Подивилися ми якось в інтернеті список найкрасивіших місць на Землі. Одним із пунктів там були острови Marietta. Взяли пошукали їхнє розташування і виявилося що вони в 5-ти годинах їзди від нас. Ура (закрутилося в голові)! Орендували машину, забукали готель і гайда в дорогу. Їхали ми втрьох - Іринка, я і наш друг Сашко. Одразу після завершення робочого дня п'ятниці почали нашу подорож.
Навколо скрізь гори, тому поки їхали милувалися пейзажами:
Встигли зняти на телефон із вікна авто зігзаги, якими закручується гірська дорога. Їхали ми такими звивистими шляхами приблизно годину-дві.
В животі стало шумно, тому зупинилися з'їсти пару такосів.
Вперше в житті побачи пальму на якій ростуть кокоси, бо у Гвадалахарі дерева тільки декоративні та без плодів.
Продовжували боротися із смачними такосами (млинці із різним начинням, але не таким як у нас, а з курочкою, бобами і т.д.).
Чим далі в дорозі тим ближче ми наближалися до хмар.
Внизу на фото - вже звична для нас мексиканська їзда в кузові, пікапі.
Проїхали приблизно 5 годин і вже вночі прибули до Puerto Vallarta. Заселилися в готель. Наша кімната виглядала отак:
Це не давній єгипетський манускрипт )) На цій картині на стіні можна помітити ключові моменти життя мексиканців. Із п'ятниці тут все. Втомилися і позасинали. Наступного дня нас чекала поїздка на північ у містечко Punta de Mita звідки ми й збиралися поплисти на острови.
Зранку прокинулися і пішли снідати в готельний ресторан. Смачно. На стінах знайшли картини із місцевим колоритом:
Тільки зранку побачили як виглядає дворик готелю:
Зібрали необхідні речі і вирушили на північ затоки, яка називається Banderas (Одразу в пам'яті мелькнуло "Бандера").
А зараз чудові кадри Іринки:
Не знаю як там дівчинка трималася своїми маленькими ручками і не вилетіла ззаді, але їхала.
Все ще їдемо і в дорозі трапляються цікаві місця:
Тихий океан вже видно за бортом, але ще не час.
Додали на заправці трохи бензину своїй машині та рушили далі.
От ми й на березі океану в містечку Punta de Mita. А з цього моменту якраз і починається самий сок нашої програми, про що буде написано вже в наступному пості з назвою Острови Marietta (частина 2)
