І повернулися назад до готелю в Puerto Vallarta. Так завершилася перша половина суботнього дня.

Як завжди по дорозі помічаємо багато цікавого, як от цей пам'ятник Посейдона і Кита з китеням, який стоїть на одному плавнику:

Їдемо до готелю по вуличках міста (Puerto Vallarta):

Залишили авто на парковці, а речі в готелі та вирушили нарешті на місцевий пляж. На його початку зустрічаємо ресторан "Голуба креветка":

Куди не обернешся, повсюди продаються речі для туристів. На фото улюблені мексиканцями черепи. Скоро день мертвих, який тут неабияк святкують, тому й такі сувеніри.

На площі біля пляжу скульптура впертого осла, якого всі тягнуть, штовхають і не можуть зрушити із місця. Гідна відповідь радянській казці "Ріпка", "... дід тягне, баба тягне, внучка й жучка тягне... а ріпка на місці..." точнісінько як і цей осел:

Знову всякі дрібнички і сувеніри:

Приміщення всіх прибережних кафе виходять на пляж, по якому ходить нескінченна кількість музикантів Mariachi (це такі безробітні музиканти, які пропонують вам щось зіграти за пару peso):

Нарешті переодягнулися, нарешті Тихий океан, нарешті купаємося...

Гуляємо набережною. Світильники в одному кафе, навіщо щось видумувати, якщо можна їх повісити просто на дерево:

Сонце уже заходить:

Те що приємно радує. Ввечері можна босяком на піску в романтичній атмосфері посидіти на березі океану:

День завершився. Спішимо в наступний...

В неділю знову покупалися, позасмагали і після обіду вирушили назад в Гвадалахару.

По дорозі зупинялися декілька раз що перепочити. Цього разу зупинилися біля двох торгових точок. І в одній і в іншій продавали кокоси:

Також знайшли маленькі деревця схожі на Бонсай, які коштують 150 Peso:

Купили собі додому один стиглий ананас за 15 Peso:

Так збоку виглядала одна із торгових точок:

А от ми і в San-Francisco, правда не в американському, а в маленькому мексиканському містечку із тією ж назвою:

Зупинилися ще раз попити кокосового молочка, бо спека на вулиці неймовірна:

Це якась засушена риба-колобок ))

Два місяці тут живемо, а до тепер не знаємо що це за фрукт:

Після того як напилися молочком, виявляється можна ще й домовитися про м'якоть кокоса. Тільки тут її їдять не саму чи солодку а з пікантними приправами або лаймом (не дуже смакує):

Робимо ще одну зупинку. Але цього разу вже не тому що втомилися, а тому що гарний краєвид.

Позаду Іринки глибокий каньйон:

Це моя засмага, яку можна зловити у Puerto Vallarta за один день:

Коли вирушимо знову, будемо заїжджати у хмари:

На вулиці вечоріє, а небо горить. Горить воно не тільки тут, а й скрізь де ми були у Мексиці, небо на заході сонця тут неймовірне:

Битва ідеологій - хто впаде у прірву, за кермом більше їхати не буде ))

Знову краєвиди:

Все, на цьому місці фотозвіт подорожі до островів Marietta завершено. Було круто. Фантастичні картинки з інтернету стали реальністю - це одні з найкращих у світі відчуттів. В наступних постах будуть: "круглі піраміди Guachimontnones", "подорож до міста Tekilla", "Неймовірний Гвадалахарський зоопарк", "парк Morelos" і ще багато багато цікавого...